Базові ідеї руху

1. Позапартійність

Наш рух знаходиться поза поділом на «лівих» і «правих», оскільки його основна мета — це просування ідей кубанської незалежності. Будь-які дискусії на тему лібералізму, консерватизму або соціалізму можливі тільки у вільному суспільстві. Але наші реалії — це невільний або як зараз прийнято говорити «токсичний» російський світ, що не терпить ніяких думок відмінних від тих, що допускаються Кремлем. Отже, для того, що б дискусії стали можливі, і потрібно домогтися незалежності. Тому ми раді всім, незалежно від їх політичних пристрастей, здатним на адекватний діалог і поважаючим права і свободи інших.

Для нашого руху не є самоціллю боротьба за владу, за посади, ресурси і вигоди. Ми не плануємо ставати «удільними князьками» на Кубані, але не виключаємо можливості участі в майбутньому в управлінні незалежною Кубанською державою. Однак для нас куди більш важливим на сьогоднішній день бачиться завдання формування громадянського суспільства в краї і виховання нових політичних еліт, які будуть виходити з інтересів Кубані, а не уявної російської «федерації», чиїми цінностями будуть права людини і демократія, а не «імперська велич», «Домострой» і жага наживи на шкоду іншим.

Хоча ми виходимо з принципів плюралізму та ідеологічного різноманіття, разом з тим, наш рух не може прийняти ідеології, засновані на тоталітаризмі і нетерпимості до окремих соціальних груп. Зокрема, ми виступаємо проти ідеологій нацизму, фашизму, тоталітарного комунізму, політичного релігійного фундаменталізму та їм под., оскільки вони виключають собою будь-яку свободу і демократію для інших.

Ми не виступаємо проти будь-яких соціальних груп, національностей і т.д. Ми — противники сформованої системи влади в Росії, її антигуманної політики та ідеології і вважаємо, що кожна людина мусить мати можливість вести гідне життя.

2. «Антирашизм»

Перетворення нинішньої Росії в справжню децентралізовану демократичну федерацію або конфедерацію було б непоганим варіантом, але такий результат ми бачимо малоймовірним, враховуючи наявні реалії. Ми не віримо в «єдину і неподільну» «прекрасну» Росію майбутнього: будь-яка спроба демократизації, будь-то повалення самодержавства або крах комуністичного режиму, неодмінно зустрічала реакційну відсіч, що відкидає Росію в ще більш дикі умови, ніж ті, з яких вона вийшла. А пов’язано це з тим, що сутність російської державності історично глибоко антидемократична і антигуманна, брехня і насильство лежать в її основі, що без особливих зусиль простежується хоч за часів Івана Грозного, хоч Петра I, хоч Сталіна або Путіна. Російська держава існувала і існує не для громадян, а для вузьких групок «бенефіціарів» (феодалів, опричників, «партійних», олігархів, силовиків — не важливо як вони називаються зараз), які отримують вигоду з управління величезними підвладними територіями і покірливим населенням.

Демократизація завжди означає крах нинішньої ідеї «рашизму» (російської версії фашизму) і черговий «напіврозпад» цієї імперії, що також ми бачимо в історії останніх 100 років. А тому не вважаємо за потрібне «впрягатися» за цілісність російської імперщини, але навпаки завжди раді допомогти її зламу. Діалог з Росією можливий, якщо вона повернеться до рідних кордонів Московського князівства, встане на шлях демократичного розвитку і відмовиться від імперських і мілітаристських замашок. Тому ми не розраховуємо наївно на зміну в Кремлі «поганого царя» на «хорошого царя».

3. Суверенітет

Знаходження під владою Росії завдає Кубані триваючи шкоди в різних сферах і заважає реалізовувати наявні можливості. Наш край самодостатній, він володіє необхідним людським потенціалом, вдалим географічним розташуванням і всіма ресурсами для розвитку і ведення самостійної внутрішньої і зовнішньої політики у власних інтересах. Кубань не потребує вказівок «зверху», а захищати суверенітет (коли такий буде) вона зможе власними силами, а також беручи участь у військово-політичних блоках.

4. Власний культурний розвиток

Культурний базис Кубані історично, з моменту переселення перших запорізьких козаків, був переважно українським. Російська влада незалежно від своєї «вивіски», будь-то царська, радянська або сучасна, намагається задушити кубанське самовизначення, вбачаючи в ньому загрозу втрати важливих для неї територій. Культурний підйом після розпаду СРСР змінився путінською деградацією, коли етно-культурні ініціативи стали або придушуватися, або вбудовуватися в офіціоз і дискредитуватися. Тому ми вважаємо за необхідне популяризувати і відроджувати нашу регіональну культуру, багато в чому забуту. Тим більше, що для значної частини жителів Кубані все це не є щось далеке і чуже, головне, щоб вона стала більш привабливою і цікавою для наших земляків ніж та, що нав’язується Москвою. Своя культура: мова, мистецтво, медіа і т.д. — це один з найважливіших факторів і для здобуття незалежності і для її збереження.

Власний вектор культурного розвитку однак не означає бездумного слідування яким-небудь древнім традиціям: будь-яка традиція або звичай, які заважають жити в сучасному світі, повинні бути викинуті без жалю.

Разом з тим, не слід забувати про те, що наш край багатонаціональний. Крім слов’янського населення в ньому живуть також адигейці, вірмени, греки і багато інших народів, до слова також різною мірою постраждалі від асиміляційної політики російської влади. Ми виступаємо за збереження і підтримку культур національних меншин Кубані — так, як це робиться в сучасних розвинених країнах.

Українська та вживана зараз російська мови можуть співіснувати в рамках незалежної Кубанської держави.

Англійська тепер є основною мовою міжнародного спілкування. Тому, природно, в незалежній Кубані її вивчення також має бути посилено, що в кінцевому підсумку допоможе більш якісної інтеграції в міжнародне співтовариство, обміну інформацією та розвитку країни.

5. Євроатлантизм

Ми вважаємо, що Кубань повинна бути частиною європейської сім’ї. Безумовно нам потрібна допомога Європи і світової спільноти, однак і ми здатні дати багато чого натомість. Кубанці повинні мати можливість вільно подорожувати по європейських країнах, так само як і інші європейці мати можливість приїжджати до нас: для відпочинку, роботи або бізнесу. Це можливо тільки за умови звільнення від московського ярма і вступу до Європейського Союзу.

Відносини з Україною ми пропонуємо будувати на основі дружби і партнерства. Про формат такої співпраці необхідно буде виходити з реалій, однак пріоритетом для нас в будь-якому випадку залишається звільнення Кубані від російської влади і євроінтеграція.

Іншим значущим пріоритетом є вступ держави Кубані до Північноатлантичного альянсу. Участь в НАТО — це важлива умова захисту суверенітету. Формат збройних сил, а так само статус козацтва в незалежній Кубані ми розглядаємо як предмет більш віддалених обговорень.

6. Права і свободи людини. Демократія

Держава для громадянина, а не навпаки. Ми виходимо з пріоритету прав і свобод людини. Вони повинні бути не порожньою декларацією, як це є в нинішній Росії, а реально функціонувати і забезпечуватися як в розвинених країнах. У вільній Кубані правоохоронні структури повинні будуть виконувати своє пряме призначення — захищати громадян від протиправних діянь. У тій же мірі важливою є боротьба з різними формами дискримінації.

Демократизм був властивий для наших предків ще з часів Запорізької Січі на відміну від тієї ж історично деспотичної Московії. І, навіть прийшовши на Кубань після руйнування Січі, запорожці намагалися наскільки це можливо відстоювати свої вольності. Принаймні кріпосне право, що було в порядку речей для Росії і привнесене в Україну, у нас не прижилося. Спроба побудови республіканської держави була зроблена в 1918-1920 рр.
Кубань може стати парламентською республікою з сучасними демократичними інститутами, з цими вільними виборами, референдумами, громадськими обговореннями, власною партійною системою, плюралізмом і громадським контролем — усім тим, що є імітаційне або просто неможливе в Росії і що покликане перешкоджати проникненню у владні інститути тих, хто, власне, зараз Російською Федерацією і нашим краєм керує. Звичайно, молодій кубанській державі потрібна люстрація для запобігання будь-яких реакційних реваншів і на перших порах значна допомога ззовні.

Також ми виступаємо за світський характер держави, однак враховуючи той факт, що значна частина наших земляків є парафіянами Православної Церкви, ми вважаємо за необхідне просувати ідеї виділення Кубанської Церкви з Московського Патріархату.

7. Вільна економіка

Ми виступаємо за ринкову економіку, що базується на приватній ініціативі з розумним державним регулюванням і втручанням. У приватному власнику історично грунтувалася сила і вільність нашого краю. Саме тому республіка Кубані в роки своєї самостійності навіть в умовах війни жила краще ніж багато інших регіонів колишньої Російської Імперії.

Про ресурси Кубані сказано багато. Вони повинні використовуватися на благо всіх жителів Кубані, а не господарів Кремля або їх ставлеників-сатрапів. Також Кубань здатна стати центром тяжіння зарубіжних інвестицій — те, що в умовах російської окупації неможливо.

Разом з тим, не варто забувати, що приватна власність — це не тільки право, а й відповідальність. Бюджетна система повинна бути прозорою, щоб платники податків бачили на що витрачаються їхні податки. Якщо для Росії пріоритетом є збагачення правлячої верхівки силовиків і олігархів і забезпечення їх безпеки, то для демократичної держави пріоритет — це екологія, гідне соціальне забезпечення і безпека громадян.

8. Екологізм

Російське правління не кращим чином позначається на екології Кубані. Крім того, не варто забувати, що Росія прямо називає «зелені технології» загрозою для своєї безпеки. Пріоритетом для нас є приведення в порядок і збереження навколишнього середовища, дбайливе ставлення до ресурсів і розвиток «зелених технологій» відповідно до загальносвітових тенденцій заради життя нинішнього і майбутніх поколінь.