Перші кроки незалежної Кубанської держави

Пропоновані заходи, випробувані на досвіді інших країн, у тому числі колишнього «соціалістичного табору», необхідні для подальшого успішного функціонування молодої держави. Їм слід бути застосованим як в нашому краї, так і в інших регіонах Росії після їх відділення від «федерації», оскільки в іншому випадку є великий ризик повторення багатьох помилок і реакційних процесів.

По-перше, тимчасове зовнішнє управління під егідою ООН. Очевидно, що молодій державі на перших порах буде необхідна зовнішня допомога. Не тільки і не стільки матеріальна, особливо в разі Кубані (оскільки матеріальними ресурсами ми не обділені), але більшою мірою організаційна, управлінська, освітня і т.д. природно, тимчасове зовнішнє управління повинно поєднуватися із залученням місцевих кадрів, які будуть працювати під керівництвом міжнародних сил. Те ж стосується і відправки місцевих кадрів на закордонне навчання і підвищення кваліфікації. Також в перший час необхідне залучення зарубіжних фахівців в різні галузі економіки та управління. Особливий акцент слід зробити на впровадженні європейських освітніх і виховних програм в кубанську початкову, середню і вищу освіту: це дозволить перетворити край в розвинену європейську країну в цілком доступному для огляду майбутньому після здобуття незалежності.

По-друге, люстрація і боротьба зі злочинністю, в тому числі клановістю і корупцією. Позначені заходи між собою безпосередньо взаємопов’язані, оскільки абстрактний термін «влада» на пострадянському просторі і особливо на Кубані якраз і позначає всю сукупність криміналітету, олігархату, «партійних» (будь-то КПРС чи «Єдина Росія»), силовиків і т.д. — всіх тих, хто тримає владні ресурси в своїх руках і використовує їх для власного збагачення. Всі вони повинні бути усунені від управління незалежною Кубанською державою в принципі, всі їхні справи повинні бути розслідувані і по їхнім «заслугам» — винесені відповідні судові рішення (знову-таки із залученням міжнародної юстиції).

По-третє, процес «деімперіалізації» чи «дерашизації». Це великий як за комплексом заходів, так і за тривалістю в часі процес, пов’язаний з подоланням негативної спадщини Росії і СРСР. За зразок можна взяти відповідні процедури денацифікації після Другої світової війни. Результатом цього процесу має стати формування громадянського суспільства, в якому поважаються права і свободи особистості, і контрольованої цим суспільством правової демократичної держави. У рамках цих процедур буде також необхідним засудження комуністичної ідеології СРСР і подібних йому країн і прирівнювання її до нацизму, розслідування злочинів минулих режимів (репресій, геноцидів), розкриття архівів і т.д. Планомірна реалізація даних заходів може дозволити вже другому-третьому поколінню, що виросло в незалежній Кубані, стати справжніми вільними по духу громадянами сучасної європейської країни.

По-четверте, прийняття основ державного ладу. Ми вважаємо оптимальними для Кубані унітарну форму державного устрою (з можливими автономними регіонами) і парламентську республіканську форму правління. В якості данини кубанським традиціям ми пропонуємо, зокрема, повернути кубанському парламенту історичне найменування «рада», можливе також використання й інших традиційних кубанських найменувань для інститутів влади. Федеративні і конфедеративні союзи (будь-то з сусідами по півдню колишньої Росії або з Україною) — це питання для окремого обговорення і конкретних історичних обставин.

По-п’яте, надалі, — це поступовий перехід на самостійне управління, формування кубанських збройних сил для захисту суверенітету та інтеграція в міжнародні структури (ООН, ЄС і НАТО).